Акровірш

Особливу популярність придбали Акровірші (в пер. з грец. "краестрочіе»). Так називали вірші, перші літери рядків яких складалися в слово або фразу. Перші акровірші ми знаходимо у поета Епіхарм (V ст. До н. Е..) З містечка Сіракузи (батьківщини Архімеда). Значка копірайту тоді ще не було, і Епіхарм фіксував авторство своїх віршів, просто зашіфровивая в них своє ім'я. Так само чинив і давньоримський поет Енній, акровірші якого складалися в фразу «Q. Ennius fecit »(склав К. Енній). Досить трудомісткий спосіб збереження авторського права, треба сказати! Втім, авторське марнославство не минуло навіть смиренних монахів: так, акровірші зі своїм ім'ям писав Герман - прибічник патріарха Никона.
Часто акровірші служили шифром. Ранні і ще гнані християни зробили своїм таємним знаком рибу. Адже слово «ICQUS» (риба) приховувало в собі перші літери фрази «Ісус Христос, Син Божий, Спаситель». Цицерон стверджував, що у вигляді акровіршів шифрували свої передбачення пророчиця Сибілла. І вже в підпільні часи російських революціонерів акровірші використовувалися в агітках проти влади, адже не пришиєш ж статтю за особливий порядок читання тексту! Так, в січні 1917 року письменник А. Амфітеатров сховав у перших буквах газетного фейлетону фразу:
А в одній з англійських газет її редактор надрукував поему, не помітивши, що в ній містився акростих вельми неприємного для нього утримання.
Складали у формі акровіршів і загадки, де відгадка полягала в перших буквах рядків:

Між людьми, як пташка, в’ється,
У людей і їсть, і п’є;
Ходить старець, просить, гнеться,
А у неї всюди є.
(Л. Глібов)
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Мій Акровірш

Світ, який вже промайнув,
Повний сліз в дорозі,
Оту душу колихнув,
Гублячись в тривозі,
А душа вже й не змогла,
Душа в тих мріях полягла...

Професія автомеханіка

Мій тато працює автомеханіком.Йому подобається ця робота,і я рада,що тато займається справою, яка йому близька до душі.
Загальна характеристика професії
Автомеханік - це працівник широкого профілю, який виконує операції з технічного обслуговування і ремонту автотранспортних засобів, контролює технічний стан автомобілів за допомогою діагностичного устаткування і приладів, управляє автотранспортними засобами.
Вимоги до індивідуальних особливостей спеціаліста
Фізична витривалість і сила, хороший зір і окомір (лінійний і об'ємний), рухливість, координованість і точність рухів кистей і пальців рук, тонка м'язова і слухова чутливість, хороша образна і оперативна пам'ять, технічний інтелект, високий об'єм і розподіл уваги, а також спостережливість, терпіння, дисциплінованість і відповідальність, швидка реакція на аварійні сигнали.
Медичні протипокази
Робота не рекомендується людям, що страждають захворюваннями серцево-судинної системи, органів дихання, нирок, опорно-рухового апарату (що затрудняють пересування), нервової системи, тим, що мають знижені показники зору і слуху, алергію.
Вимоги до професійної підготовки
Автомеханік повинен знати: правила техніки безпеки; принципи роботи ремонтованого устаткування, силових установок, агрегатів і машин; властивості оброблюваних матеріалів, антикорозійних мастил і масел; способи відновлення зношених деталей; технічні умови на випробування, регулювання і приймання вузлів, механізмів і устаткування після ремонту; допуски, посадки і класи точності; влаштування і способи вживання спеціальних пристосувань і контрольно-вимірювальних інструментів. Необхідні знання з математики, фізики. Вміння виконувати роботи з розбирання, ремонту та збирання вузлів і механізмів.
Автомобільні механіки здійснюють діагностику несправностей і, при необхідності, їх усувають (шляхом заміни дефектних деталей, налаштування яких-небудь систем, механічного виправлення деформованих частин кузова тощо). Як правило, автомеханіки мають спеціалізацію, пов'язану з обслуговуванням певних систем автомобіля: фахівці з кузовних робіт, мотористи, шиномонтажники, автоелектрики і т.п. Відповідні вакансії є в багаточисельних автомайстернях і сервісних центрах, на автопідприємствах, а також в гаражах різних організацій, що мають власний транспортний парк.
Для роботи в майстернях, що здійснюють ремонт старих вітчизняних автомобілів та іномарок, потрібна не стільки спеціальна освіта, скільки золоті руки і професійна кмітливість, що дозволяє знайти і усунути несправність навіть за відсутності спеціального устаткування і запчастин. Для роботи ж в сучасних сервіс-центрах, особливо авторизованих закордонними автовиробниками, звичайно вимагають середню-спеціальну або навіть вищу технічну освіту, оскільки там використовується складне устаткування і комп'ютерні програми діагностики несправностей автомобіля.

Моя майбутня професія

Культуролог вивчає культуру (від латинського. cultura - виховання, освіта, розвиток, пошана), тобто історично певний рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражений у типах і формах організації життя і діяльності людей, в їх взаєминах, а також у створюваних ними духовних і матеріальних цінностях. Конкретним предметом діяльності культуролога можуть виступати окремі елементи культури: родинна, професійна, політична, соціально-психологічна, релігійна, національна, а також субкультура окремих соціальних, вікових, професійних груп, співтовариств, культура організацій та підприємств.
Останніми роками формується прикладна галузь культурології - культуротехніка, націлена на формування нових елементів культури.
Професія культуролога стає особливо затребуваною останнім часом. Фахівець-культуролог може реалізувати свої професійні компетенції в різних сферах: освіта, наука, культура, політика, менеджмент, економіка.
Студенти за даною спеціальністю навчаються у ВУЗах 5 років. Вони вивчають історію світової і вітчизняної культури, освоюють такі дисципліни як «Економіка культури», «Менеджмент культури», «Соціокультурне проектування в області культури», «Культурна політика», «Стратегії збереження культурної спадщини». Крім того, культурологи вивчають «Теорію і історію вітчизняної та зарубіжної культури і мистецтва», «Латинську мову», «Старослов'янську мову», «Археологію» і кілька десятків інших не менш цікавих дисциплін.
Після завершення навчання випускники-культурологи мають достатньо знань для культурно-просвітницької, науково-дослідної, маркетингової діяльності у сфері культури. Вони будуть тими, хто теоретично і практично забезпечить наш край багатим і різнобічним культурним дозвіллям.
Де можуть працювати культурологи?
Культурологи знаходять себе в багаточисленних видах діяльності:
– вони здатні здійснювати науково-дослідницьку діяльність,
– культурологи часто стають впливовими фахівцями, медіаторами, координаторами, адміністраторами, культурними і політичними «мотиваторами»,
– вони проводять оцінку ефективності проектів і програм, активізують потенціал місцевого населення на суспільно і культурно значиму діяльність,
– поширені сфери зайнятості культурологів – охорона здоров'я, освіта, міжнародний розвиток, планування, енергетична політика, житлова політика і соціальне забезпечення,
– культурологи можуть працювати в різних умовах: як короткострокові або довгострокові консультанти, урядові службовці, за контрактом з фірмою, громадською правозахисною організацією, в академічних та державних установах або органах місцевого самоврядування,
– у ряді випадків культурологи можуть виконувати завдання, наприклад, бути консультантами, аналітиками у центрах вивчення громадської думки або службах опитувань, керувати проектами, виконувати обов'язки координатора, фінансиста, фахівця з підбору кадрів, за оцінкою програм, за освітою, директора з досліджень і адміністратора контрактів.
Професійно важливі риси характеру:
• самостійність;
• здатність планувати свою діяльність в часі;
• працелюбність;
• екстравертність (орієнтація на взаємодію з людьми, товариськість);
• сконцентрованість уваги;
• здібність до образного представлення предметів, процесів і явищ;
• абстрактність (абстрактні образи, поняття) мислення;
• асоціативність мислення;
• аналітичне мислення;
• дедуктивне мислення;
• ерудованість;
• комунікативні здібності;
• уміння грамотно виражати свої думки;
• емоційна стабільність;
• схильність до дослідницької діяльності;
• творчі здібності;
• уміння правильно і ефективно розподіляти час;
• розвинений естетичний і художній смак;
• відчуття гармонії.